Пригадуєте нещодавні банківські "гарячки" у Львові, пов'язані з крахом "Галицького" банку й "України"?
Вперше схожа ситуація виникла у Львові 1899 р., коли через крах Галицької ощадної каси тисячі галичан облягали імпозантний будинок нинішнього Музею етнографії та народного промислу на проспекті Свободи. Раптом до входу пробився дідусь із характерними рисами аристократа. То був президент спостережної ради пов'язаного з Галицькою ощадною касою "Кредитного банку" князь Адам Сапіга. Натовп затих. Невдовзі схвильований князь звернувся до людей із запевненнями, що він ручається всіма своїми маєтками за вклади галичан і готовий негайно розпочати повернення коштів.
Адам народився 4 грудня 1828 р. у Варшаві. Долю княжича заздалегідь було визначено родинною традицією: неважко здогадатися, що підростала нова політична зірка. Навчався в англійських, шотландських університетах і в Сорбоні (1847-1849). Брав участь у Слов'янському конгресі у Празі (1848). Під час повстання 1863 р. кн. Адам очолив повстанський комітет Східної Галичини, брав участь у боях загону Антонія Єзьоранського з донськими козаками під Кобилянкою, за що потрапив до львівської в'язниці. Тюрма була не надто обтяжливою: львівські пані взяли на себе тягар матеріального забезпечення в'язнів, і ті харчувалися марципанами та пиячили. 18 лютого 1864 р. народилася легенда кн. Адама: він утік з ув'язнення. Вже наступного року Франц Йосиф I помилував його, а невдовзі посол на Сейм у 1861-1863, 1868-1895 рр. та член Палати Вельмож австрійського парламенту з 1879 р. став звичним персонажем політичних оглядів усієї галицької преси. "Князівство Адам і Ядвіґа Сапіги ось такого дня та місяця покинули Львів і вирушили до своєї резиденції в Красічині", - писала "Ґазета львовська". "Князь Адам Сапіга повернувся до Львова з папської авдієнції ", - повідомляло "Діло". Інтерес до особи кн. Адама підігрівав його нестримний темперамент. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. князь створив у Львові національний уряд, аби підняти чергове повстання, яке засудила польська громадська думка. "Безмежно червоний, набагато червоніший, аніж уся наша національна демократія", - іронізував в'їдливий Ян Лям; "пекелко, - писав про нього анонімні фейлетони Казимир Хлендовський, - багато вогню, смажиться все й горить".
Варто зауважити, що погляди батька (див. про нього попередню публікацію рубрики "Люди Львова") та сина збігалися не в усьому. Проте це не стосується стосунків з українцями. Вже у віці 23 років князь Адам брав активну участь у переговорах з українськими політиками з оказії перших виборів у Галичині, переконуючи їх об'єднатися з польськими політиками в австрійському парламенті в єдиний галицький клуб. На активність князя не вплинув навіть такий удар долі, як пожежа в Красічині, внаслідок якої імпозантний ренесансовий замок, який батько подарував йому з нагоди одруження з княгинею Ядвіґою Санґушко 1852 р., згорів ущент одразу після весілля. 1861 р., йдучи слідом батька, кн. Адам висунув сміливий план переходу на східний обряд десяти аристократичних родин, що означало б прийняття ними української ідентичності. Невдовзі - 1869р. - обидва Сапіги інспірували чергове польсько-українське порозуміння в Сеймі. Наприкінці 1870-х кн. Адам регулярно відвідував Рим, де став фаворитом Папи Лева ХIII й суттєво вплинув на його діяльність, спрямовану на підтримку Греко-Католицької Церкви. А близько 1885 р., наближений міністром закордонних справ Австро-Угорщини графом Ґуставом Кальноким (який навіть намагався лобіювати його кандидатуру на посаду маршалка Галичини), Сапіга-молодший відіграв важливу роль посередника між ним та українськими політиками Києва (за допомогою О. Барвінського, див. рубрику "Люди Львова" за 17 грудня 2004), переконував високого австрійського урядовця в необхідності підтримати український національний рух, а згідно з певними джерелами, навіть першим висунув ідею відкриття у Львівському університеті кафедри історії України.
1888р. канцлер Німеччини князь Отто Бісмарк, погрожуючи Росії, висунув план сприяння рухам пригноблених народів Російської імперії аж до відокремлення російських західних губерній у самостійні держави. Важливе місце в цьому проекті поділу імперії посідали Україна та Білорусь, де "залізний канцлер" пропонував створити "Київське королівство". Попри те, що загалом польські політики негативно поставилися до цієї ідеї (бо Бісмарк не згадав про польську державу) родовиті й амбітні Сапіги та Санґушки зацікавилися нею та зондували ґрунт серед українських політиків, чи не підтримали б вони кандидатури на київський престол другого сина кн. Адама Лева (1856-1893). 1888-1889 рр. князь Адам фінансував український громадсько-політичний місячник "Правда". Водночас князь наполіг, щоб інший його син - Адам Стефан (1867-1951, майбутній єпископ краківський Римо-Католицької Церкви, кардинал і мужній борець із польським комунізмом, князь був батьком п'яти синів і двох доньок) - готував себе до кар'єри у Греко-Католицькій Церкві. З того ж часу також походить інформація, нібито в певні дні тижня члени родини кн. Адама спілкувалися лише українською мовою.
1889 року кн. Адам захворів (два інсульти) і відійшов від активної політичної діяльності. Остання його значна ініціатива - Галицька крайова вистава 1894 р., організаційний комітет якої він очолював (див. рубрику "Люди Львова" за 4, 18 та 25 червня 2004). Помер 21 липня 1903 р. в Райхенхаллі, був похований у родинному гробівці у Красічині.
Ігор Чорновол
"Львівська газета" 28 січня, 2005 року, № 16 (582)
Фото: Дворец построеный в 1870-е гг. для князей Сапег по проекту архитектора А. Кугна в стиле французского барокко XVIII века. Расположен во Львове на улице Коперника.
